Gurkha

Колись непальські гвардійці Гуркха становили еліту Британської колоніальної армії та захищали інтереси корони у незліченних війнах на Заході та Сході. На їх честь кубинські торседори назвали сигари, які у  XIX  столітті створювалися спеціально на замовлення командування частин, що були розквартировані в Індії. За старих часів ці сигари витримувалися в бочках з-під рому і тому не пересихали на азійській спеці, а навпаки - довго зберігали аромат і післясмак улюбленого напою офіцерів і солдатів. 

Наприкінці XX століття у Флориді компанія Beach Cigar Group зуміла відновити цю традицію і відтворити сигару Gurkha , напоєну легендами та просочену сонцем далеких доріг.

Внесок Хансотія у сучасне мистецтво створення сигар починався з таємничої пригоди. На початку 90-х років на знаменитому індійському курорті Гоа він зустрів двох братів-кубинців, які запевняли, що знають секрет мішки легендарних Gurkha . Кезад знав цю назву з дитинства – старі Gurkha курили його бабуся та дід. Почалася дружня розмова, компанія загуляла. Десять днів вони пили віскі і вешталися з одного закладу до іншого. На одинадцятий – ну прямо як у казці – брати відкрили йому секрет тютюнової суміші, попросивши за нього 143 долари. Налагодити виробництво не склало великої праці.

Хансотія з самого початку вирішив робити зовсім невелику кількість сигар, тільки для друзів та друзів своїх друзів, але швидко зрозумів, що в руках у нього доля унікальної марки. 5000 штук на місяць забезпечили йому процвітаючий бізнес. По всьому Світу продавалося дуже небагато Gurkha , але вони залишалися надзвичайно рідкісним і дорогим товаром і ніколи не розчаровували поціновувачів.

«Ми не втрачали з уваги єдиної мети – робити найкращі у світі сигари, – каже Кезад Хансотія. – Ми не хочемо брати участь у кругообігу сигарного бізнесу, ми не залежимо від кон'юнктури. Сигари Gurkha збереглися в пам'яті людей майже сто років, і я впевнений, що їх ніколи не забудуть».